Коментар realyyz:
Китайська мова — одна з найпоширеніших у світі, і, здавалося б, вона має породжувати видатних письменників і публічних коментаторів. Реальність така: для читачів поза китайськомовним простором ці люди практично невидимі; навіть всередині китайського інтернету незалежних авторів, доступних пересічному читачеві, вкрай мало. Зарубіжні платформи недоступні напряму, екосистема контенту всередині «стіни» самодостатня, у більшості людей обмежена англійська і невеликий інтерес до суспільних тем — тому ні в китайськомовному, ні в англомовному інтернеті китайських блогерів майже не знайдеш.
Program-Think — рідкісний виняток, найвпливовіший просвітницький блогер у світі спрощеної китайської. Слово «найвпливовіший» тут — не перебільшення: з півтора мільярда людей ніхто інший не робив нічого подібного. Він рідко говорив читачам, у що вірити, — натомість показував, як міркувати, як сумніватись, як розпізнавати логічні помилки та когнітивні упередження. Для китайськомовних читачів, які стежать за суспільними темами і мають можливість виходити на американські платформи, цей блог був абсолютно незамінним: до нього не існувало нічого подібного, після його зникнення (цього негідника заарештували) це місце порожніє досі. Багато хто каже, що саме цей блог зруйнував їхній попередній погляд на світ — а потім допоміг вибудувати новий. Ця стаття — одна з найпоказовіших: вона не торкається жодних конкретних політичних подій, а за допомогою психологічних концепцій пояснює, чому мозок від природи схильний обходити стороною мислення і залишатись у зоні комфорту, і чому незалежне мислення — це навичка, яка потребує тривалого тренування та когнітивних зусиль.
Доля цієї статті сама по собі є її ілюстрацією. Деякі патріотично налаштовані китайські інтернет-користувачі, не дочитавши до кінця і не вказавши на конкретні помилки, були впевнені: стаття погана, читати її не треба, і добре б, щоб інші теж не читали. Звичайно, з будь-якою статтею можна не погоджуватись; але якщо людина поспішає її відкинути, не зрозумівши змісту, вона, можливо, заперечує не проти самої статті, а проти дискомфорту, який приносить «незалежне мислення».
Це явище не властиве якійсь одній країні — це заводські налаштування людського мозку. Політична поляризація в західних суспільствах — ще одне тому підтвердження: більшість людей так само спершу визначають свою «команду», а потім шукають аргументи. У США під час пандемії носіння маски — питання громадського здоров’я — перетворилося на маркер політичної приналежності. Оцінювати ідею за принципом «хто це сказав», а не «чи це правильно», і міркувати «у блогера неправильна позиція, значить, уся стаття хибна» — одна й та сама розумова пастка. Тому ця стаття адресована всім.
Наостанок хочу заявити: я патріот. Передрук не означає, що я поділяю кожну висловлену тут думку. З чим саме я не погоджуюсь і чому — спробуйте вгадати, дочитавши до кінця.
Анотація
Більшість людей розуміють важливість «незалежного мислення», проте на практиці більшість із них більшу частину часу не здатні його застосовувати — і справа не в нестачі сили волі, а в глибинних психологічних причинах.
Центральна концепція статті — двопроцесна теорія «Система 1 vs Система 2»: Система 1 працює несвідомо, швидко, спираючись на закріплені патерни — це наша психологічна зона комфорту; Система 2 працює свідомо, повільно, потребує величезних енергетичних витрат — саме через неї пролягає шлях до справжнього незалежного мислення. Саме тому мозок від природи прагне оминути Систему 2: інертність, принцип «короткого замикання» та залежність від зони комфорту — все це разом створює опір незалежному мисленню.
Стаття також вказує на «мінне поле» когнітивних упереджень Системи 1: що бачу — те правда, узагальнення за окремим випадком, ефект якоря, неприйняття втрат… Коли ці упередження закріплюються в Системі 1, від них важко позбутися навіть фахівцям у своїй галузі.
На завершення пропонуються три шляхи розвитку мислення: безперервне тренування Системи 2 через читання та міждисциплінарне навчання; вибір книжок замість пасивних медіа (аудіокниги, відео, фрагментарна інформація) для підтримання активного пізнання; використання механізмів інтересу та Flow, щоб Dopamine допомагав справлятися з когнітивним навантаженням, створюючи стійкий позитивний зворотний зв’язок.
Передруковано з: Блог Program-Think · підготовлено та передруковано realyyz
Статей із «психології» минулого року (2018) я написав мало. За підказкою уважного читача в коментарях вирішив сьогодні опублікувати одну.
За 10 років ведення блогу я написав чимало дописів на психологічні теми, неодноразово згадуючи важливість【незалежного мислення】. Я особливо наголошував: «незалежність» — це передумова «свободи»; без «незалежного мислення» немає «свободи думки».
Хоча багато хто знає, що потрібно «мислити незалежно», більшість людей більшу частину часу【не здатні】на це. Ось про це сьогодні й поговоримо.
★Чим ця стаття【відрізняється】від матеріалів у дусі «успіхології/мотивації/позитивного мислення»
◇【Справжня】психологія VS【псевдо】психологія
В мережі повно【ненадійних】матеріалів із психології. Особливо багато серед них «успіхології/мотивації/позитивних порад». Про «теорії успіху» кілька років тому я вже написав допис «Критика успіхології — стислий розбір її шкоди та заблуджень». У ньому я вказав на хиби «【псевдо】психології».
Як розпізнати «【псевдо】психологію»? Я поділився на своєму хмарному диску доступною психологічною книжкою «Як відрізнити справжню психологію від несправжньої». Вона також виходила під назвою «Нестандартна психологія — як правильно дивитись на психологію». Якщо хочете зрозуміти різницю між «【справжньою】» і «【псевдо】психологією» — це хороше вступне читання.
Автор книжки, Кейт Становіч (Keith Stanovich) — психолог【найвищого рівня】(далі в статті я ще до нього повернусь).
◇Психологічні праці, на які я спираюсь, — всі із-під пера【професійних】психологів
Зміст цієї статті здебільшого【не є】моєю особистою думкою — це результати досліджень професійних психологів, підкріплені відповідними експериментами.
Щоб стаття була【надійною】, всі згадані в ній психологічні роботи написані【професійними】психологами.
Одна книжка цитуватиметься особливо часто — Thinking, Fast and Slow («Думай повільно… вирішуй швидко»). Представлю її докладніше.

Автор книжки, Деніел Канеман (Daniel Kahneman), — психолог【світового рівня】і лауреат【Нобелівської премії з економіки 2002 року】. Багато читачів, мабуть, здивуються: чому психолог отримав «премію з економіки»? Тому що його внесок у психологію глибоко вплинув на поведінкову економіку.
Крім того, незважаючи на академічний статус автора, зміст книжки написаний доступною мовою. Тобто вам【не】потрібна серйозна фахова підготовка, щоб прочитати її від початку до кінця.
◇Завантажити електронні книжки
Окрім згаданої «Думай повільно… вирішуй швидко», у наступних розділах статті я посилатимусь на безліч інших книжок (як із психології, так і не тільки) — більшість із них я вже розмістив на своєму хмарному диску.
Якщо хочете завантажити електронні версії, натисніть на посилання нижче і відкрийте【список книжок】:
https://github.com/programthink/books
★Дві системи мозку (два режими роботи)
Спочатку я хочу поговорити про «два режими роботи мозку» — це наскрізна тема книжки Thinking, Fast and Slow.
◇«Розпізнавання облич» VS «Арифметика»
На початку Thinking, Fast and Slow (розділ 1) написано: Сердите обличчя та задача на множення. Ці два приклади дуже показові, і я відразу буду на них спиратись.
Приклад 1: Показуємо фотографію【обличчя】— майже всі можуть за секунду визначити вираз цього обличчя, а також за секунду впізнати, чи знайома ця людина.
Приклад 2: Беремо довільне【двозначне множення】— якщо тільки мова не йде про спеціально натреновану людину або генія швидкого рахунку, більшість людей【не здатні】дати відповідь за одну-дві секунди.
У цих двох ситуаціях перша очевидно складніша, друга — простіша. Як колишній програміст, я з повною відповідальністю заявлю: якби писати програму для розв’язання цих двох задач, перша вимагала б набагато складнішого коду (на кілька порядків). І навіть якщо відволіктись від програмування і поглянути на задачі з точки зору【теорії інформації】, «розпізнавання облич» потребує обробки незрівнянно більшого обсягу інформації, ніж «двозначне множення».
Звідси закономірне запитання: чому наш мозок так легко й швидко справляється з відносно складною задачею «розпізнавання облич», але повільно й важко — з відносно простою задачею «двозначного множення»?
◇«Система 1» і «Система 2» мозку
На це запитання відповісти непросто. В останні десятиліття, завдяки стрімкому розвитку психології та нейронауки, ми починаємо розуміти цей феномен. Суть у тому, що мозок має два【принципово різних】режими обробки інформації, які психологи називають «Система 1» і «Система 2».
«Система 1» розв’язує задачі дуже швидко, але здатна обробляти лише【обмежене коло】проблем; з тим, чим «Система 1» не справляється, вона передає «Системі 2». «Система 2» охоплює【ширше коло】задач, але працює дуже【повільно】і потребує дуже великих【зусиль】(порівняно з «Системою 1»).
«Система 1» справляється з «розпізнаванням облич», але【не здатна】розв’язати «складну арифметику».
До речі: психолог Кейт Становіч (Keith Stanovich) першим запропонував терміни «Система 1/Система 2». Це той самий автор згаданої на початку книжки «Як відрізнити справжню психологію від несправжньої».
◇Наукові експериментальні докази «двох систем»
Два режими роботи мозку —【не】просто теоретичне припущення. У галузі психології та нейронауки накопичено значну кількість експериментальних даних, що підтверджують: у мозку справді існують два принципово різних механізми роботи.
Психолог Екхард Гесс (Eckhard Hess) показав, що【зіниця】може відображати, в якому режимі працює мозок (примітка: розділ 2 Thinking, Fast and Slow присвячений саме цій темі).
Крім спостереження за зіницею, за допомогою інших фізичних методів (наприклад, функціональної МРТ/fMRI) можна спостерігати активні зони мозку і переконатись, що при різних режимах роботи активуються різні ділянки кори головного мозку.
★【Розподіл функцій】двох систем
◇Що вміє «Система 1»?
Як я вже казав, «Система 1» здатна обробляти лише【обмежене коло】задач. Що ж входить у сферу її сильних сторін? Нижче наведено короткий (неповний) список для прикладу:
Розпізнавання облич, розпізнавання міміки; Побачивши деяких тварин (наприклад, змій, павуків, сороконіжок) — відчувати страх або відразу; Почувши (знайому вам) мелодію, одразу згадати назву; Коли ви (впевнено) їдете на велосипеді чи керуєте автомобілем і раптово з’являється перешкода — миттєво реагувати; (Для грамотних людей) побачивши якесь «слово», миттєво прочитати його; (Для досвідчених гравців у го) побачивши певне розташування каменів, одразу впізнати «такий-то joseki»; ……
◇Що «Система 1» не може? (Це передається «Системі 2»)
Сфера компетенції «Системи 1»【досить вузька】; більшість задач має виконувати «Система 2» (неповний список, лише для прикладу):
Складна арифметика; Логічне мислення; Ігри (особливо незнайомі); Відповіді на запитання на співбесіді (особливо каверзні); Розуміння наукових статей (особливо складних); Творчість (написання текстів, музики, живопис, програмування…); ……
★【Відмінності】двох систем
Спочатку поговоримо про【відмінності】(зовнішні прояви) цих двох систем, а потім перейдемо до їхніх механізмів роботи (суті).
◇Несвідоме VS Свідоме
Сфера компетенції «Системи 1» — як правило【несвідома】діяльність; те, що «Система 1»【не】вміє (і з чим справляється лише «Система 2») — як правило【свідома】діяльність, яка потребує【зосередженої уваги】впродовж певного часу.
◇Економія енергії VS Витрата енергії
Щоб «Система 2» виконала якесь завдання, необхідно【зосередити увагу】. Чим складніше завдання, тим вища потрібна ступінь концентрації. А щоб підтримувати високу концентрацію уваги, потрібно задіяти【самоконтроль】. Для тривалого підтримання самоконтролю потрібно витрачати【енергію】.
Примітка: тут【енергія】— це те саме поняття з фізики; у фізіології це проявляється як【рівень цукру в крові】(вміст глюкози в крові).
Зв’язок «увага/самоконтроль» і «витрати енергії» підтверджений численними【фаховими】психологічними книжками та експериментами. Окрім Thinking, Fast and Slow, психолог Рой Баумайстер (Roy Baumeister) написав спеціальну книжку Willpower (укр. «Сила волі»), в якій докладно розглядає цю тему.
Оскільки стаття й так досить об’ємна, обмежусь коротким описом кількох експериментів:
Експеримент 1
Дві групи учасників: одна виконує легке розумове завдання, інша — складне. Після завдання їм пропонують самостійно обрати частування. У групі【складних завдань】значно【більша частка】людей обирає «солодке», а рівень цукру в крові у них【нижчий】, ніж в іншій групі.
Експеримент 2
Дві групи: одна голодна, інша ситна. Обидві виконують【одне й те саме】складне розумове завдання. Середній результат голодної групи значно【нижчий】, ніж ситої.
Експеримент 3
Дві групи: одна голодна, інша ситна. Їм дають【нездійсненне】завдання і вимірюють, як довго вони продовжують його виконувати, перш ніж здатися. Середня тривалість у голодної групи значно【нижча】, ніж у ситої.
Ці експерименти показують:
- Виконання «Системою 2» складних завдань помітно знижує рівень цукру в крові
- Рівень цукру в крові значно впливає на ефективність і можливості «Системи 2» при виконанні складних завдань
- Рівень цукру в крові значно впливає на «самоконтроль/силу волі»
◇Подальший розгляд «самоконтролю/сили волі» — це【цінний ресурс】
«Зниження рівня цукру в крові» послаблює «самоконтроль/силу волі». Але коли «самоконтроль/сила волі» повністю вичерпані, негайне відновлення «рівня цукру в крові» (за рахунок їжі)【не】дає негайного відновлення «самоконтролю/сили волі» до пікового рівня (це повільний процес).
Крім рівня цукру в крові, «самоконтроль/силу волі» знижують і багато інших чинників. Наприклад, виконання складного завдання в поганому настрої веде до швидшої відмови; «недосипання» або «сп’яніння» також знижують «самоконтроль/силу волі».
З вищесказаного випливає: «самоконтроль/сила волі» — це【цінний ресурс】. Це дуже важливо, прошу запам’ятати! (Ми ще повернемось до цього пізніше)
◇Швидкий старт VS Повільний старт
«Система 1» запускається дуже швидко. При【раптовій】появі перешкоди «Система 1» реагує протягом секунди (або навіть частки секунди).
Порівняно з «Системою 1», «Система 2» запускається дуже повільно. Часто кажуть【увійти в стан】— це дуже точно описує «Систему 2».
При цьому час【входження в стан】«Системи 2» залежить від складності завдання. Для【простих】завдань цей час【коротший】; для дуже складних завдань —【довший】. Можна образно уявити так: для розв’язання складних завдань «Система 2» має вийти на певний режим【повного навантаження】.
◇Багатозадачність VS Однозадачність
«Система 1» — типова【багатозадачна】система
Досвідчений велосипедист, їдучи, раптом чує знайому мелодію — і мозок миттєво згадує її назву, не втрачаючи при цьому рівноваги. Тобто «Система 1»【одночасно】обробляє обидві задачі, і в режимі багатозадачності вони【не】заважають одна одній.
«Система 2» — типова【однозадачна】система
На противагу цьому, «Система 2» в кожен момент часу обробляє лише【одну】задачу. Якщо змусити «Систему 2» одночасно виконувати два складних завдання, як мінімум одне з них буде виконано погано (зазвичай — обидва). Це також підтверджено психологічними експериментами.
Передбачаю, що деякі читачі заперечать: циркові акробати одночасно виконують кілька складних задач. Пояснюю: завдяки тривалим тренуванням акробати перетворили складні задачі на усталені патерни «Системи 1». Тому зовні здається, що акробат виконує кілька складних задач одночасно, але насправді «Систему 2» займає не більше однієї задачі (а то й жодної).
◇Розслаблений VS Напружений
Робота «Системи 2» потребує високої концентрації уваги — потрібно задіяти «самоконтроль/силу волі», щоб цього досягти — і в процесі «самоконтроль/сила волі» поступово вичерпуються. Експерименти психолога Роя Баумайстера (Roy Baumeister) показують: цей процес дуже некомфортний. Книжка Thinking, Fast and Slow називає це【когнітивним навантаженням】.
Порівняно з цим, активність «Системи 1»【несвідома】— вона не потребує концентрації уваги, а отже,【немає】«когнітивного навантаження».
На основі цієї відмінності дві системи можна охарактеризувати як «розслаблену» і «напружену». «Розслаблена Система 1» — це те, що я у своєму блозі часто називаю【психологічною зоною комфорту】(Comfort Zone).
Хтось запитає: чи можна задіяти «Систему 2» і водночас позбутися «когнітивного навантаження»? На щастя, це удавано неможливе бажання — «і рибку з’їсти, й у воду не лізти» — цілком досяжне! (Про це я розповім наприкінці статті, коли говоритиму про «потік»)
◇Психологічний експеримент із【когнітивним навантаженням】
Ізраїльський психолог провів знаменитий експеримент «Ефект Струпа»:
Для【лівої】частини: називати колір кожного еліпса по черзі — це【дуже легко】, тут задіяна лише «Система 1».
Для【правої】частини: називати колір кожного слова по черзі —【дуже важко】, тому що «значення і колір» слова конфліктують, вам потрібно задіяти «самоконтроль/силу волі», щоб【придушити】інстинктивну реакцію «Системи 1», і водночас підключити «Систему 2» для дотримання заданого правила. Це викликає напруження і стрес у мозку.

Вищезгадане «когнітивне навантаження» підтверджено МРТ (магнітно-резонансною томографією).

(Примітка: наведені приклади взяті зі статті Стенфордського університету про «нейронауку», джерело — тут)
★【Хибні уявлення】щодо «двох систем»
(Після публікації цієї статті в ході обговорення з читачами з’ясувалось, що деякі хибно трактують терміни «Система 1/Система 2», тому додаю цей розділ)
◇Хибне уявлення 1: Розуміти «Систему 1 і Систему 2» як «почуття і розум»
Це дуже поширена помилка. Одна з причин, чому використовується термін «Система 1», а【не】«емоційна система» або «XX-система», — саме прагнення уникнути цього непорозуміння. З тієї ж причини не можна спрощено розуміти «Систему 1 і Систему 2» як «систему інтуїції і систему мислення».
◇Хибне уявлення 2: Розуміти «Систему 1 і Систему 2» як два рівні
Ці дві системи —【не】просто ієрархія рівнів. Стосунки між ними значно складніші. І це взаємодія ще чекає подальшого вивчення в рамках психології.
◇Хибне уявлення 3: Розуміти «Систему 1 і Систему 2» як просту залежність — що «Система 2 залежить від Системи 1»
Поки що【не можна】стверджувати, що між ними існує проста залежність.
◇Хибне уявлення 4: Розуміти «Систему 1 і Систему 2» як дві частини мозку
«Робота Системи 1» і «робота Системи 2» активують різні ділянки кори головного мозку. Це легко може навести на думку, що дві системи відповідають двом фізичним областям мозку.
Але насправді все складніше. Наприклад, якась ділянка може використовуватись обома системами. Якась ділянка може бути більш активною при роботі однієї системи і менш активною при роботі іншої.
Через це хибне уявлення деякі психологи перейшли на іншу термінологію — «тип 1 обробки інформації» і «тип 2 обробки інформації». Я вважаю це точнішим. Але оскільки «Система 1 і Система 2» вже широко поширились, у цій статті я продовжую використовувати вихідні терміни.
★Механізм роботи «Системи 1»
◇«Система 1» працює на основі【патернів】
Ще раз згадаємо список «того, що вміє Система 1» з попередніх розділів. Ви помітите, що всі ці речі можна закріпити у вигляді якогось【патерну】.
Щоб пояснити【патерн】«Системи 1», знову візьмемо множення як приклад.
Більшість людей【можуть】сказати 3 x 3 = 9 за секунду, але більшість【не здатні】дати відповідь на 19 x 21 = ? за секунду.
Це теж множення — чому така різниця? Тому що 3 x 3 = 9 входить до «таблиці множення». Ця «таблиця множення» і є те, що я називаю【закріпленим патерном】. Завдяки такому «закріпленому патерну» зовнішній стимул (вхідний сигнал) може знайти в патерні «відповідність» і використати її як відповідь мозку (вихідний сигнал).
Чому майстер го може【миттєво】розпізнати «цей joseki належить XX-варіанту» — з тієї ж причини. Завдяки тисячам і тисячам партій і розборів, поширені joseki стали【закріпленими патернами】у голові.
◇Вроджені патерни (апріорні) VS Набуті патерни (емпіричні)
Патерни «Системи 1» бувають вродженими (природними) і набутими (засвоєними).
Наприклад, згадане «розпізнавання joseki в го» очевидно формується в процесі тренувань; тоді як «розпізнавання міміки» — вроджене: деякі новонароджені вже реагують на вирази облич батьків.
До речі: в галузі «теорії пізнання» у філософії «вроджене» називають також «апріорним»; «засвоєне в процесі досвіду» — «емпіричним».
◇Чому існують【вроджені патерни】? — Пояснення еволюційної психології
Людство в ході еволюції дуже довго жило в первісному суспільстві (від австралопітека до людини розумної кожен етап займав десятки-сотні тисяч або мільйони років), тоді як історія цивілізації дуже коротка (лише кілька тисяч років). Кількох тисяч років【недостатньо】для значної еволюції мозку. Тому наш мозок фактично залишився на стадії первісного суспільства.
Чому мозок так добре вміє «розпізнавати обличчя»? Тому що в первісному суспільстві члени одного племені мали співпрацювати, а між різними племенами часто виникали конфлікти. Тому【швидко визначити】, знайомий чи незнайомий перед тобою і який у нього вираз — «радісний чи злісний», — було надзвичайно важливою【навичкою виживання】. Ті, хто нею не володів, мали менше шансів вижити (і були відсіяні відбором); ті, хто володів, виживали краще (їхні гени передавались далі).
За тією ж логікою — у первісному суспільстві «двозначне множення»【взагалі не було потрібне】, тому «Система 1» просто【не розвинула】цю здатність.
Рекомендую до читання: «Еволюційна психологія — нова наука про розум»
◇Які【когнітивні упередження】може викликати «Система 1»?
У Thinking, Fast and Slow розглядається безліч когнітивних упереджень, породжених «Системою 1». Наведу кілька:
Що бачу — те правда «Побачене власними очима» залишає яскравіший і стійкіший слід; «те, що【не】бачив особисто» (порівняно) легше ігнорувати.
Узагальнення за окремим випадком Більша вага надається【конкретним прикладам】(особливо з власного оточення), тоді як【статистику】легше ігнорувати. Бо «статистика» надто абстрактна, а【випадки з власного оточення】підсилюються ефектом «що бачу — те правда».
Ефект ореолу Цей ефект знайомий багатьом.
Теорія перспектив Сприйняття【змін】гостріше, ніж сприйняття стаціонарних станів. (Згадайте історію про «жабу в поступово нагрітій воді»)
Неприйняття втрат Біль від втрати чогось значно сильніший, ніж радість від отримання того самого.
Помилка оцінки ймовірності «Система 1» вкрай【погано】справляється з оцінкою ймовірностей. Найчастіше вона【завищує】ймовірність【оптимістичних】подій і【занижує】ймовірність【песимістичних】. До речі: саме це — одна з причин, чому програмісти завжди надто оптимістично оцінюють терміни проектів.
Ефект якоря Більшість людей【незнайомі】з цим ефектом. Я розберу його на прикладі трохи пізніше.
Хибний причинно-наслідковий зв’язок «Система 1» постійно прагне знайти причинно-наслідкові зв’язки між непов’язаними речами. Наприклад, «теорії змови» тісно пов’язані з цим когнітивним упередженням.
(Очевидно, вищенаведений список — лише мала частина)
◇Рекомендоване читання
Когнітивні упередження часто використовують для【промивання мізків】. Матеріали для ознайомлення:
- «Лікнеп із логічних помилок — розбір пропагандистських наративів»
- «Ефективніше промивання мізків, ніж «обман» — контроль над мисленням через【двоємислення】»
- «Витонченіше промивання мізків, ніж «обман» — маніпуляції з【реальними даними】»
- «Про промивання мізків і зомбі — аналіз “походження зомбі” і “пробудження зомбі”»
- «Як використовувати інтернет для “антипромивання мізків” і “політичної просвіти” — особистий досвід»
На моєму хмарному диску також доступна книжка «Мистецтво ясного мислення (частина 1), Мистецтво мудрих дій (частина 2)», в якій зібрано безліч когнітивних упереджень (оригінал: The Art of Thinking Clearly).
★Механізм роботи «Системи 2»
На сьогодні дослідження «Системи 2» ще недостатньо глибокі, і багато її внутрішніх механізмів роботи ще【не】до кінця з’ясовано. Тому в цьому розділі я розповім лише про деякі важливі та достатньо усталені речі.
◇«Система 2» страждає на серйозну【інертність】
Щодо цього тезису я процитую безпосередньо слова Канемана з Thinking, Fast and Slow:
Типова риса Системи 2 — всі її дії потребують зусиль, але сама вона при цьому лінива. Крім необхідних зусиль, вона не хоче докладати жодних додаткових, навіть найменших.
◇Чому вона така【інертна】?
Упродовж тривалої первісної історії люди займались мисливством, збиральництвом, а пізніше землеробством. У часи мисливства і збиральництва їжі хронічно не вистачало; з появою землеробства ситуація покращилась, але до достатку було ще далеко. А «Система 2» — великий【споживач енергії】. «Нестача їжі» і «споживання енергії Системою 2» утворювали гостре протиріччя. Рішення склалося таке:
- Завдання, що часто зустрічаються, по можливості виконувати силами «Системи 1»
- Навіть коли завдання не під силу «Системі 1» і доводиться підключати «Систему 2», витрачати її【ощадливо】
◇Інтелектуальний чинник VS Раціональний чинник
Психолог Кейт Становіч (Keith Stanovich) у своїй книжці Rationality and Reflective Mind («Раціональність і рефлексивне мислення») поглибив аналіз【Системи 2】. Він вважає, що «Система 2» включає【два типи розумових здібностей】, які я називаю «інтелектуальним чинником» і «раціональним чинником».
Так зваваний «інтелектуальний чинник»
Здатність здійснювати складні обчислення (тут «обчислення» — в широкому сенсі:【не лише】математичні, а й: міркування, аналіз, узагальнення…).
Так званий «раціональний чинник»
Інакше кажучи — це【ступінь активності】«Системи 2». Згідно з теорією Становіча: якщо «раціональний рівень» «Системи 2»【слабкий】, при розв’язанні задач вона частіше прийматиме【інтуїтивні】відповіді; навпаки, якщо «раціональний рівень»【сильний】, навіть знайшовши【інтуїтивну】відповідь, вона проведе повторну【перевірку і рефлексію】.
У розділі 3 Thinking, Fast and Slow є класичний приклад:
Ось відносно проста задача. Не напружуйтесь, відповідайте за інтуїцією:
Ракетка і м’яч коштують 1,10 долара разом. Ракетка дорожча за м’яч на 1 долар. Скільки коштує м’яч?
Вам одразу спаде на думку відповідь — 10 (тобто 10 центів). Ця проста задача примітна тим, що викликає інтуїтивну, привабливу, але хибну відповідь. Порахуйте — якщо м’яч коштує 10 центів, разом вони коштуватимуть 1,20 долара (10 центів за м’яч і 1,10 долара за ракетку), а не 1,10 долара. Правильна відповідь — 5 центів. Можна припустити, що ті, хто зрештою дав правильну відповідь, теж спочатку подумали про хибну — вони просто якимось чином встояли перед спокусою інтуїції і дали правильну відповідь.
…Десятки тисяч студентів відповіли на це питання про ракетку і м’яч, і результати вражають. У Гарварді, MIT і Прінстоні більше 50% студентів дали цю інтуїтивну хибну відповідь. В університетах із нижчою репутацією більше 80% назвали відповідь, не перевіривши її.
…Достатньо трохи подумати, щоб уникнути цієї ганебної помилки. Ті, хто відповів 10 центів, явно не напружували мозок, а ті, хто відповів правильно, явно мислять активніше.
◇Короткий висновок
Я хочу підкреслити: уникнення когнітивних упереджень значною мірою залежить від【раціональності】(активності) «Системи 2».
Звичайно, «знання про когнітивні упередження» теж дуже важливе. Але більшість людей, навіть повністю засвоївши ці знання, все одно потрапляють у відповідні розумові пастки. Чому? Тому що більшості не вдається значно підвищити【раціональність】(активність) «Системи 2», хоча вони й вивчили когнітивні упередження.
То як же підвищити【раціональність】(активність) «Системи 2»? В останніх трьох розділах статті я поділюсь кількома особистими спостереженнями.
★Чому【використовувати Систему 2】так складно?
Оскільки «Система 1» реагує на основі【закріплених патернів】, «робота Системи 1»【не може】називатись “незалежним мисленням”. Іншими словами, лише коли ви застосовуєте «Систему 2» для розв’язання задач, це можна назвати【незалежним мисленням】.
◇【Залежність】від «психологічної зони комфорту»
«Система 1» працює в【розслабленому】режимі. Коли в мозку задіяна лише «Система 1», ви перебуваєте в【психологічній зоні комфорту】(Comfort Zone).
«Психологічна зона комфорту» має певну【залежність】— чим довше ви в ній залишаєтесь, тим важче з неї вибратись; і навпаки.
Тому «зона комфорту» породжує【ефект Матфія】(популярно іменований «поляризацією»): ті, хто частіше мислить, стають дедалі кращими у мисленні; ті, хто мислить рідше, дедалі більше втрачають цю здатність.
◇Принцип «короткого замикання» — «Система 2» оминається
«Принцип короткого замикання» іноді називають «принципом найменших зусиль» (згаданий і в Thinking, Fast and Slow). Він стверджує: якщо завдання може розв’язати «Система 1», «Система 2» не підключається.
Чому існує «принцип короткого замикання»?
- Чинник【швидкості】: «Система 2» працює надто повільно. Раз «Система 1» впоралась, мозок вважає, що немає сенсу підключати «Систему 2».
- Чинник【економії енергії】: «Система 1»【несвідома】— не потребує «уваги/самоконтролю». А «Система 2» потребує «уваги/самоконтролю», що значно витрачає енергію.
«Принцип короткого замикання» пояснює, чому позбутися упереджень так важко. Коли у вас формується якесь【глибоко вкорінене】упередження, це зазвичай означає, що воно стало закріпленим патерном у «Системі 1». Отримувана інформація, що збігається з цим патерном, напряму обробляється «Системою 1» (при цьому «Система 2» оминається).
◇【Оманливий】вплив «Системи 1» на «Систему 2»
Як приклад візьмемо【ефект якоря】. Суть його в тому, що коли ви думаєте над якоюсь проблемою, ви довільно берете щось із навколишнього середовища (можливо, зовсім не пов’язане із завданням) як точку відліку («якір»).
Нижче описується психологічний експеримент:
Двом групам учасників (А і Б) пропонували заповнити анкету. В анкеті перелічені історичні особистості, і потрібно вказати приблизний вік їхньої смерті. На стільці у учасників групи «А» стояла випадкова цифра (кілька сотень або тисяч — очевидно, не пов’язана з віком); у групи «Б» жодних цифр не було.
За результатами група «А» називала значно вищі оцінки віку, ніж група «Б». Після експерименту опитування учасників групи «А» показало: значна частка з них【не】усвідомлювала, що на їхньому стільці стояла цифра.
З цього експерименту випливає: інформація, зібрана «Системою 1» підсвідомо (несвідомо), також впливає на «Систему 2».
Якщо ви думаєте, що «ефект якоря» проявляється лише в незнайомих вам галузях — ви недооцінюєте його силу. В іншому експерименті учасниками були люди з багаторічним досвідом у сфері нерухомості, яких просили оцінити вартість об’єкта. Теж розділили на дві групи і отримали аналогічний «ефект якоря».
Тобто навіть у добре знайомій вам галузі ви можете опинитись під впливом ефекту якоря.
◇Чинник зовнішніх перешкод
«Зовнішні перешкоди» порушують хід думок. Я хочу підкреслити: «зовнішні перешкоди» чинять різний руйнівний вплив на різні типи розумової діяльності!
Технічний гуру Пол Грем (Paul Graham) у книжці Hackers and Painters («Хакери і маляри») говорив про різну терпимість до перерв у різних професіях:
Різна робота висуває різні вимоги до «неперебивання». Коректора можна переривати кожні 15 хвилин без суттєвої втрати ефективності. Але програмісту потрібен дуже тривалий безперервний час: іноді іде ціла година, щоб розкласти задачу в голові. Тому раптовий дзвінок з відділу кадрів із проханням заповнити папір тягне за собою колосальні втрати.
Ось чому, коли ви відволікаєте програміста від екрана питанням, він дивиться на вас таким вбивчим поглядом. Ретельно вибудована в голові логічна конструкція миттю руйнується.
Рекомендую до читання: «Peopleware — Productive Projects and Teams» (укр. «Людський чинник»)
◇Чинник часу
Деякі складні розумові процеси потребують тривалого безперервного часу. Якщо ваш час【фрагментований】, увійти в цей стан вкрай важко.
Ось чому стільки програмістів — «сови». В пізні нічні години рідко хто заважає, і можна впродовж кількох годин зосереджено писати код.
★Як поліпшити мислення — важливість【тренування】
Активність «Системи 2» — як «м’яз», її можна тренувати. Чим частіше ви задієте «Систему 2» для мислення (особливо складного), тим активнішою вона стає.
◇Приклад — вибір【змісту】для читання
Розважальний контент, як правило, не потребує «Системи 2» — саме тому він називається «розважальним». Іноді почитати таке — не проблема; але якщо ви витрачаєте більшу частину вільного часу на розважальний контент, це шкодить «мисленню» — згадайте згадану【залежність】«психологічної зони комфорту».
Щоб регулярно тренувати мислення, потрібно більше читати【важкі】для розуміння матеріали.
Настійно рекомендую: більше знайомитись із【різними галузями знань】. Це, мабуть, можна назвати【вбити N зайців одним пострілом】, і користі від цього як мінімум кілька:
- Вивчення【нової】галузі обов’язково задіює «Систему 2» — тренує мислення.
- Розширює кругозір.
- Якщо обрати【підходящу】галузь, можна посилити【особисту конкурентоспроможність】.
- Чим більше нових галузей ви освоїте, тим легше вам буде опанувати【техніку навчання】; надалі вчитися новому стане ефективніше. (Це【позитивний зворотний зв’язок】)
◇Приклад — вибір【способу】читання
У книжці «Як читати книгу» (How to Read a Book) виділено «4 рівні» читання,【від нижчого до вищого】: елементарне читання, інспекційне читання, аналітичне читання, синоптичне читання.
Ці 4 рівні залежать один від одного: «наступний рівень» спирається на «попередній». Я рекомендую більше практикувати【останні 2 рівні】— «аналітичне читання» і «синоптичне читання», оскільки вони активніше задіюють «Систему 2» і дають більше для навчання.
◇Приклад —【Слабке】критичне мислення
У людей, не схильних до роздумів, є спільна риса: почувши думку, що суперечить їхнім поглядам, вони одразу її відкидають.
Якщо ви хочете розвинути мислення (особливо «Систему 2»), стикнувшись із думкою, що суперечить вашій, ви маєте【ретельно обдумати】: чи є в аргументах співрозмовника помилки? У пошуку помилок не зупиняйтесь на【одній】— намагайтесь знайти【всі】.
У теорії критичного мислення це називається «【слабким】критичним мисленням».
◇Приклад —【Сильне】критичне мислення
Стикнувшись із думкою, що суперечить вашій, і провівши «слабкий критичний аналіз», поставте собі ще одне запитання: а чи не може виявитись, що співрозмовник правий, а я помиляюсь?
«Критичне мислення, спрямоване на【себе】», називається «【сильним】критичним мисленням». Це【дуже важко】— тому що більшість людей【не хочуть】сумніватися в собі і переглядати свої погляди.
Але якщо ви досягнете цього рівня, користь буде очевидна — ви зможете усувати власні слабкості й недоліки в значно більшому обсязі.
◇Рекомендоване читання
На тему «критичного мислення» можна звернутися до книжки «Задавай правильні запитання — посібник із критичного мислення» (Asking the Right Questions: A Guide to Critical Thinking).
На тему «освоєння нових галузей» і «розширення кругозору» — «Як удосконалювати структуру своїх знань».
★Як поліпшити мислення — важливість【медіа】
У наш інтернет-вік багато хто знає про «важливість інформації». На жаль, більшість ігнорує «важливість【медіа】».
◇Медіа — це повідомлення
Найбільший теоретик медіа «Маршалл Маклюен» (Marshall McLuhan), чия основна праця «Understanding Media: The Extensions of Man» («Розуміння медіа: зовнішні розширення людини») — класика【епохального значення】в теорії комунікації. Наскрізна думка книжки:【медіа — це повідомлення】(The medium is the message).
До Маклюена вчені в теорії комунікації зверталися лише до впливу【змісту】медіа на аудиторію; Маклюен першим вказав, що【форма】медіа дуже важлива (і навіть може бути важливішою за зміст).
Щодо «важливості【форми】медіа» особливо хочу підкреслити:
Одні【форми】медіа стимулюють ваше мислення; інші【форми】його пригнічують.
◇Які недоліки у【пасивної】форми медіа?
Уявімо одну й ту саму книжку в двох【форматах】: «паперова/електронна книжка» та «аудіокнижка».
При【читанні очима】ви【активні】. Тому, коли виникає труднощі з розумінням або потрібно подумати глибше, ви можете регулювати швидкість читання.
При【аудіокнижці】ви【пасивні】. Щоб не відставати від темпу, мозок буде【пригнічувати】запуск «Системи 2» (адже вона, як уже сказано, запускається повільно). Тому з【аудіокнижкою】вкрай важко【глибоко】мислити в процесі прослуховування.
Деякі читачі заперечать: під час прослуховування «аудіокнижки» можна натиснути «паузу». Пояснюю:
- У кожної людини різна швидкість обробки інформації, і навіть у тієї самої людини швидкість обробки різного контенту відрізняється. Цю різницю неможливо подолати за допомогою «кнопки паузи».
- Якщо ви постійно напоготові і готові в будь-який момент натиснути «паузу», ви вже відволікаєте частину уваги. Повторюю ще раз: «самоконтроль/сила волі» — це【цінний ресурс】(особливо коли необхідне складне мислення).
Після «аудіокнижок» — про «відео». Відео як медіа схоже на аудіокнижки: при перегляді відео ви теж перебуваєте в【пасивному】стані. Окрім недоліків, пов’язаних із пасивністю, у «відео» як медіаформату є й інші серйозні мінуси — докладніше про це в статті «Чому я рідко дивлюсь відео? — Про відмінності “відео” і “тексту” з точки зору когнітивної психології».
◇Які недоліки у【фрагментарної】форми медіа?
Після【пасивного пізнання】поговоримо про недоліки【фрагментованості】. Цей мінус особливо яскраво проявляється в соціальних мережах (SNS).
При читанні фрагментарної інформації увага постійно переключається між різними джерелами. Така звичка читання послаблює【здатність утримувати увагу】. З часом це може призвести до «дислексії» — через неможливість довго концентруватися важко читати【довгі】матеріали (особливо довгі й складні).
Рекомендую до читання: «Чи застарів “традиційний блог”? — Про плюси та мінуси різних медіаформатів»
◇Чому【книжки】— кращий медіаформат?
Коли я кажу, що «книжки — краще», я маю на увазі【форму】книжки як медіа, а не «зміст». Когнітивні переваги книжок включають【як мінімум】таке:
1. Активність
Читач може вільно контролювати швидкість читання, повною мірою задіюючи «Систему 2» для глибокого роздуму.
2. Системність
Коли ви хочете опанувати нову галузь, потрібно отримати про неї【системне】уявлення. Книжки явно переважають інші медіаформати. Чим складніша галузь, тим очевидніша перевага книжок у【системності】.
3. Глибина
Деякі теми мають певну глибину/складність, яку важко вичерпно обговорити в короткому тексті. Мікроблоги обмежені за символами, блог-пости мають неявний ліміт, форуми і Q&A-сервіси — теж. Порівняно з цими медіаформатами, книжки не мають【жодних】обмежень за обсягом.
★Як поліпшити мислення — важливість【інтересу】
Є приказка: інтерес — найкращий учитель. В останньому розділі статті я розповім про роль «інтересу» в розвитку мислення.
◇Що таке «інтерес»?
У слова «інтерес» багато різних (і навіть хибних) трактувань. Рекомендую спочатку прочитати «Що таке【справжнє】хобі? І в чому його користь?».
◇Від «інтересу» до Dopamine
Вище я говорив про «когнітивне навантаження». Це навантаження витрачає «самоконтроль/силу волі». (Вкотре підкреслюю: «самоконтроль/сила волі» — це【цінний ресурс】)
Користь інтересу в тому, що коли ви займаєтесь чимось цікавим для вас, ви отримуєте певне【задоволення】(воно виникає завдяки Dopamine — нейромедіатору, що виділяється мозком). «Задоволення від Dopamine» допомагає компенсувати напруження і психологічний стрес, спричинені когнітивним навантаженням. Таким чином зберігається ваш цінний ресурс.
Коли ж потрібно задіяти цінний ресурс «самоконтроль/сила волі»?
- Для【простих】справ (що не потребують складного мислення — «Система 1» вже впоралась) спочатку не потрібно багато «самоконтролю/сили волі»;
- Для【неважливих】справ цей ресурс не варто витрачати;
- Для【важливих】справ, що потребують【складного мислення】, їх можна розділити на два види: перший — «те, що вам цікаво»; другий — «те, що вам нецікаво».
Щоб «самоконтроль/сила волі» давали максимальний ефект, витрачайте цей ресурс лише на【другий вид】справ; для першого виду нехай Dopamine допомагає вам справлятися з тиском когнітивного навантаження.
◇Від «інтересу» до Flow
Простіше кажучи, Flow — це: коли ви займаєтесь чимось і досягаєте стану【повного занурення, забуваючи про себе】.
【Користь】Flow у тому, що в цьому стані【немає】когнітивного навантаження, і при цьому виникає неймовірно приємне переживання (високий підйом і задоволення).
У давніх буддійських або йогічних традиціях є схожі описи. Сучасна психологія вже дослідила це явище. Слово Flow належить психологу Міхаю Чиксентміхайі (Mihaly Csikszentmihalyi) — провідному дослідникові в цій галузі.
Міхай Чиксентміхайі розробив таку【модель «навичка—виклик»】: коли ви досягаєте【високого рівня майстерності】в якійсь галузі і водночас стикаєтесь із【високою складністю завдання】в цій галузі, є【можливість】досягти «стану Flow» (тут мова йде про «можливість», а не «неминучість»).
(В оригіналі тут була схема моделі Flow «навичка—виклик», взята зі статті Вікіпедії про «потік»)
Я хочу особливо підкреслити зв’язок Flow з інтересом. Чим більше вас цікавить дана галузь, тим більша ймовірність, що ви одночасно досягнете високих значень за обома вимірами цієї моделі. Без інтересу Flow теж можливий, але, на мою думку, значно【менш】ймовірний.
Рекомендую до читання (автори — Міхай Чиксентміхайі):
- «Потік — психологія оптимального переживання» (Flow: The Psychology of Optimal Experience)
- «Знайти потік — оптимальне переживання в повсякденному житті» (Finding Flow: The Psychology of Engagement with Everyday Life)
◇【Позитивний зворотний зв’язок】, породжений «інтересом»
У двох попередніх підрозділах я згадав Dopamine і Flow. Обидва допомагають【усувати когнітивне навантаження】.
Після усунення цього навантаження (у цікавій вам галузі) стає значно легше мислити【довго】і【складно】. Відповідно, ваші здібності в цій галузі ростуть помітніше. Це, своєю чергою, посилює ваш інтерес до неї (що знову приносить більше Flow і Dopamine).
Це і є те, що я називаю【позитивним зворотним зв’язком】.
Дописи мого блогу, пов’язані з цією статтею (потрібен VPN):
- «Навчання і життя — роздуми після 700 дописів у блозі»
- «Час і життя — думки на порозі 20-х років нашого століття»
- «Як удосконалювати структуру своїх знань»
- «Критика успіхології — стислий розбір її шкоди та заблуджень»
- «Що таке【справжнє】хобі? І в чому його користь?»
- «Чому я рідко користуюсь мікроблогами? — Про тайм-менеджмент»
- «Чому я рідко дивлюсь відео? — Про відмінності “відео” і “тексту” з точки зору когнітивної психології»
- «Чи застарів “традиційний блог”? — Про плюси та мінуси різних медіаформатів»
- «Лікнеп із логічних помилок — розбір пропагандистських наративів»
- «Ефективніше промивання мізків, ніж «обман» — контроль над мисленням через【двоємислення】»
- «Витонченіше промивання мізків, ніж «обман» — маніпуляції з【реальними даними】»
- «Про промивання мізків і зомбі — аналіз “походження зомбі” і “пробудження зомбі”»
- «Як використовувати інтернет для “антипромивання мізків” і “політичної просвіти” — особистий досвід»
- «Когнітивні помилки мислення: від “помилки безповоротних витрат” до “неприйняття втрат”»
- «Аналіз фондового ринку: чому більшість приватних інвесторів приречені втрачати гроші? — Психологічний погляд»
- «Когнітивні помилки, спричинені ефектом ореолу»
- «Про поширеність【теорій змови】та їхню шкоду»